Ответ на пост «Про мойву»⁠⁠2

Перевёл ваш текст на мойву:

Півтора десятка років тому я після розлучення повернулася до батьків. Так, з двома дітьми, зате з джипом і мультиваркою ) тоді цей агрегат (я про мультиварку) тільки в моду входив, і я всім розповідала, яка це мега-готовилка, і як ви раніше без неї жили, і це як типу радянська пральна машинка в порівнянні зі пралкою-автомат. Ну, і сама мультиварка була непогана. Щас така досі пристойно коштує. Потім пішли Китайські-але не те пальто.

Ну, така в два поверхи і на натовп в ній можна готувати однією кнопкою. А нас тоді і був натовп. Я, мама, діти, зрозуміло Дід. І купа приходять родичів. Цим новомодним агрегатом всі цікавилися.

Якось вранці прокидаємося-а дід вже, ні-світло-ні-зоря, взяв свій візок на коліщатках і зганяв на ринок. І притягнув мойви. Сирої, мороженої, зате багато. Я скористалася нагодою і давай цю мойву всяко гасити, смажити і комбінувати. В мультиварці. А куди її подіти. І холодильник і морозильник вже битком.

Дід тоді був взагалі бодряком, після першого інсульту, але до другого (а третій його добив. але йому тоді вже і дев'яносто років дійшло). Так що він дуже радів, що його здобуту мойву все їдять і хвалять.

Загалом, ми колективними зусиллями цю мойву добили. З гарнірами, приправами і всіляко. Ура! Вона скінчилася! Видихнули!

Проходить ще кілька днів. Знову прокидаємося, а дід - такий бадьорий! Веселий! На ринок збігав з ранку. Каже - вам минулого разу так мойва сподобалася, так я вам дві авоськи притягнув )))