Ответ на пост «Про чай»⁠⁠3

Слово гербата действительно встречается, но только в отдельных западноукраинских диалектах, преимущественно у лемков и бойков в Закарпатье и Карпатах. И то лишь в отдельных глухих сёлах и преимущественно в речи представителей старшего поколения. Зачем автор приписал это всему украинскому языку - непонятно.

В литературном украинском языке это слово не закрепилось и не является нормативным. Литературной нормой стало общеевропейское чай, пришедшее в украинский язык через русский и напрямую через международные заимствования из китайского.

Этому есть многочисленные подтверждения в классической украинской литературе

«Сойчине крило» Іван Франко

Ми пили чай — я, ти і пан Генрись, молодий татків практикант, принятий місяць перед тим.

«Енеїда» Іван Котляревський

Турн, по воєнному звичаю з горілкою напившись чаю.

«Сердешна Оксана» Григорій Квітка-Основ'яненко

Дайте нам чаю! — гукнув копитан. — Напийсь, душко, чаю; ти зовсім зомліла, впадеш під вінцем.

Панас Мирний Повія

Воно по старому б звичаю, — умішався Рубець.

— П'ють горілочку до чаю, — доказав Книш

«Пригвождені» Володимир Винниченко

Ну, бог з тобою. Так чай пить? Гайда чай пить!

Автор оригинального утверждения допустил серьёзное обобщение и неточность, фактически приравняв ситуацию в украинском языке к белорусскому гарбата и литовскому arbata. В действительности же гербата - это лишь локальный полонизм, исторически зафиксированный в отдельных западноукраинских говорах и не имеющий широкого распространения или литературного статуса.

UPD 15.07.2025 Заменил цитаты.

Также комрад @Megiddo, нашла цитату

«Батьківщина» Іван Франко

У мене знайшовся чай та цукор, пан учитель роздув огонь та розігрів окріп, і ми згадали старий школярський звичай, попиваючи гарячий чай та закусуючи хлібом та бриндзою.

По наводке @Myr0slava

«Стоїть явір» Михайло Чабанівський

На столі вже стояли паруючі млинці і чай, настояний на м'яті

«Лист до дружини» Михайло Коцюбинский

На чай вечірній запрохав я того ченця, що стрів мене вкраїнським привітанням.

«Вир» Григір Тютюнник

І за чаєм він думав, що Вірненькому треба придбати збрую і перевести до нового станка, бо це виїзний кінь