Нет войне!
Ще один крок і земля у вогні
Під ногами зітруться роками сліди
Назавжди
Натиснувши на курок чиєсь життя зірветься у морок
Злощасним моментом взірветься і розсиплеться порохом
Війна, це депресивна чорно-біла картина
Третина болю та жаху, також страждання третина
Третина злості та образи на весь світ за бездію
І невеликий шматок що залишив під надію
Вона знаходиться у грудях і ще досі не згасла
Схована глибоко в серці від обіцянок та гасел
Але машина працює, зминає все під собою
Остання мить перед смертю, останній виклик до бою
Подивись чи це те що ми так хотіли
Проміняти на зброю всі свої мрії
І не знати, не знати, не знати
Навіщо потрібно вбивати
Подивись ми немов на байдужість захворіли
Нас самих у цій пастці закрили
Всюди ґрати, ґрати, ґрати
І нема кому себе врятувати
Його останній час минає
Та він про це навіть не знає
Ворон у небі кружляє
За мить його світ вибухає
В полум'ї смерті згорають усі бажання та мрії
Все що любив та беріг, що захищав і в що вірив
Уривки спогадів тліють здимаючись в гору димом
Усе почнеться з початку після мовчання хвилини
Важкість повітря , хоча б крапельку світла
Долею скорена, тяжкою зрадою осліпла
Моя віра тепер сирота
Простягни мені руку, запали мої губи
Вдихни в мої груди той смак що забутий
Де вільності думок невинна нагота
Подивись чи це те що ми так хотіли
Проміняти на зброю всі свої мрії
І не знати, не знати, не знати
Навіщо потрібно вбивати
Подивись ми немов на байдужість захворіли
Нас самих у цій пастці закрили
Всюди ґрати, ґрати, ґрати
І нема кому себе врятувати
