Пост будет интересен в первую очередь жителям Украины, хотя и комрады из России тоже могут принять во внимание мой опыт. Случилась вот такая ситуация....
Мой отец был держателем золотой карты Приват банка, с кредитным лимитом в 10 тысяч гривен. Кредитными средствами мы не пользовались до тех пор, пока не возникла ситуация, когда срочно нужна была большая сумма денег, отцу просто надо было делать операцию по протезированию шейки бедра. Были и свои средства, но пришлось снять и всю денежку с кредитной карты. Естественно денежку потом на кредитную карту мы добросовестно регулярно закидывали . После полного погашения всей задолженности (как же мы заблуждались)))) я позвонил на колцентр Привата, где девушка с приятным голосом мне подтвердила, что задолженности нет. И вот спустя четыре года приходит повестка отцу в суд, как ответчика по иску Приват банка. Как оказалось, осталась непогашенная задолженность в размере каких то там 100 с хвостиком гривен, на которые Приват все четыре года насчитывал проценты и штрафы. В результате получилась нехилая сумма в несколько тысяч гивен. Поскольку папе в силу своего возраста и состояния здоровья тяжело было защищать себя в суде, мы оформили доверенность на меня, на право представлять его в суде. Дальше я (усилиями Гугла и ворошения своими мозгами) представлю документ, которым я опротестовал иск Приват банка и в итоге выиграл дело в суде. В итоге суд решил отказать Приват банку в его иске и принял решение в мою пользу.
Еще один момент....текст на украинском...если кому надо, я не думаю, что будет сложность в переводе, а ребятам с Украины и так будет все понятно.
Вот текст моего ответа на иск Привата
Заперечення на позов про стягнення заборгованості
У _____________ районному суді _____________ області, знаходиться справа №_____, номер провадження ______ за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до _____________ про стягнення заборгованості.
Я, _________________, заперечую проти позову повністю з наступних підстав.
Як вже відомо Суду, 08.08.2008 року я та ПАТ КБ «Приватбанк» уклали договір, згідно якого банк надає Позичальнику кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.
Прошу Суд звернути увагу на те, що Позивач надав до суду «Умови та правила надання банківських послуг», які мною не підписані. Так як підписання договору відбулося ще в 2008 році, то я заперечую, що саме з цими Умовами і саме в цій редакції Позивач мене ознайомив при виникненні відносин між нами.
За таких обставин, я вважаю, що ці Умови носять односторонній характер, а тому не можуть бути доказами в розумінні ст. 57-61 ЦПК України, оскільки не містять будь-якого легального та належного підтвердження того факту, що умови та правила саме в цій редакції діяли на момент виникнення спірних правовідносин між мною та позивачем.
Згідно ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Відтак, я вважаю, що «Умови та правила надання банківських послуг» є нікчемними, отже не можуть братися до уваги, а тому при визначенні умов, під які надавався кредит, можна брати лише анкетні дані та мою заявку на одержання кредиту.
З огляду на те, що інші умови та правила не врегульовані вказаною заявкою, я вважаю, що при вирішенні справи по суті слід використовувати загальні положення цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Ч.1 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг загальної та спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки.
Відповідно до ст. 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається в письмовій формі.
Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 19.03.2014 року (справа №6-14 цс 14), відповідно до правил користування платіжною карткою, яка є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором передбачається повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.
Також відповідно до постанови судової палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 06.11.2013 року, Верховним Судом України висловлено правову позицію про те, що у випадку неналежного виконання позичальником зобов'язань перед кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повинна обчислюватись з моменту погашення чергового платежа.
Відповідно до ч.1 ст. 360-7 ЦПК України рішення Верховного суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх судів України.
З розрахунку заборгованості по кредиту видно, що останнє погашення заборгованості за кредитом в розмірі 300,00 грн. відбулось 27.07.2011 року. Також достовірно, що термін дії картки закінчився у серпні 2010 року.
Таким чином, з моменту останньої сплати кредиту – 27.07.2011 року, як і від дати закінчення терміну дії кредитної карти - серпня 2010 року до моменту звернення банку з позовом – жовтень 2015 року, встановлений законом загальний трирічний строк позовної давності сплив.
Враховуючи те, що Умови є нікчемними, тобто сторонами не домовлено про збільшення строку позовної давності та автоматичну пролонгацію договору, вважаю за доцільне застосувати загальні положення цивільного законодавства щодо строків позовної давності до врегулювання відносин, пов’язаних із наданням кредиту.
Згідно п. 31 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» також звертається увага на те, що враховуючи положення п. 7 ч. 13 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» суди мають виходити з того, що у спорах щодо кредитування, кредитодавцю забороняється вимагати повернення кредиту, строк давності якого минув. У зв’язку з цим, позовна давність за позовом про повернення кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.
Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно, тощо) положення п. 7 ч. 13 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» застосовується і до додаткових вимог банку.
Тим паче, що ст. 266 ЦК України вказує на те, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Згідно п. 3. 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Тому на підставі вищевказаного, керуючись ч. 2 ст. 215, ст. ст. 216, 257, 266, п. 3. 4 ст. 267 ЦК України, п. 7 ч. 13 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» прошу Суд відмовити у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» до мене у зв’язку зі спливом строку позовної давності.
Додаток: копія кредитної карти ПАТ КБ «Приватбанк» № _________________.
«15» жовтня 2015 р. ___________________ __________
