Остання ніч твого спокійного життя⁠⁠

Богдан, або ж Бодя був хлопцем, який брався за любий двіж. Але часто він не проявляв своїх емоцій, і ходив ніби сумний, та найближчі його друзі знали, що він душа компанії. Він дуже обережний, і завжди звертає увагу на деталі і ніколи не йде на пролом, без перевірки фактів. Він сильний, хоробрий і... рижий, як його часто і називали. Його найкращий друг Вася— його повна протилежність. Цей хлопець веселий, запальний, який хоч і багато чого боїться, але йде на звук веселощів, і ніколи не униває. Ще цей хлопець дуже активний, та займається спортом. І він любить всяку містику, і містичні явища. Настя— це сестра Богдана. Вони близнята, але вони дуже різні. Вона любить малювати та сидіти вдома більше ніж кудись ходити. І у них двох є ще третій старший брат. У Насті також є найкраща подруга, Маріна. Ця людина знає все про всіх, тому що у школі наче стіни все чує. Вона проніцатільна і всьому знає міру. Вона досить смілива, але в дійсно важкій ситуації може зірватися. І вона дуже емоційна, як і Яна, вони дуже схожі. Обидві чутливі, обидві різкі в своїх рішеннях, і обидві шипери...

Дія розвивається у школі. Звичайний день. Кінець 6 уроку.
Яна: Карочеее, ти не повіриш зараз в то шо там сталося...
Маріна: мене вже нічим не здивуєш...
*Нервно, ледве йдучи зі старого інформативного класу виходять Аня, Ілона, Настя Б., Настя М. і за ними червоний Ростік*
Маріна: що з ними?..
Яна: ну як так сказати... Вони...
*Не даючи Яні закінчити в коридор вривається Максім і кричить*: ВОНИ СОСАЛИСЯ, ДААА, ЮХУ.
*Потім він підходить до Ореста і шепоче йому щось на вухо, від чого той нервно удибається, подивляючись на Назара*
*Підходить Настя*: шо тут вашу мать проісходить?
*Максім продовжує кричати*: ЄЄ БОЙ, ВОНИ СОСАЛИСЯ, ДА БЕЙБА!
Маріна: і тіпа...ШО? Всмислі? Як? Хто? Ти знімала?...
Настя: яой буде????
Яна: Спокойно, так зя всьо розкажу. Вобшем то ми на основ здоров'ї грали правда або дія, але так шо по-справжньому і відмовлятися від завдань неможна. А перед цею грою Максім якось ну дуже посварились з Ростіком і вони обоє грали. Була черга Софії задавати Ростіку і вона
Настя Б.: І вона задала Ростіку поцілувати 3-х людей з нашого класу.
Настя: Чоооо?
Маріна *втрачає свідомість на декілька секунд*: це вообще як?
Яна: ну якось так. І короче всі думали що він поцілує Максіма, а він поцілував мене, і двох Насть...
Маріна *окончатільно втрачає свідомість*
Настя: всм? Як? Куда?
Яна: в щоку, але це було тау страшно, гей він йобнутий.
*Маріна просинається*: дівки! Це піздец!
Настя Б.: Да, повний
Маріна: я не про це но і про це тоже. Короче я тепер бачила шось потипу видіння.
Настя: ну і?
Маріна: срочно на третій поверх *зривається з місця і біжить до хімічного класу*
*дівчата побігли слідом за нею*
Настя: стій!
Маріна: тсс. *пошепки каже*: щя всьо буде!
*Вона привідкиває двері в хімічній клас і просовує туда камеру телефона, через яку видно шо там*
Яна: ну шо там?
Маріна: тихо, зараз все буде!
Настя: да шо буде, може обясняш?!
Маріна: потом, всьо потом.
*В цей час із-за шкафій виходить Вєра, а на неї страсно накидається Катя і цілує в губи, знімаючи з себе кофту*
Вєра: почекай.
Катя: шо таке?
Вєра: ти впевнена що хочеш цього тут, все таки це рісковано..
Катя: ми ж це вже обговорювали. Це буде класно повір мені.
Вєра: добре *обіймає Катю за шию і валить її на пол*
Катя: да, о да давай...
Вєра: ах ах ах...
*Вєра жостко трах@є Катю, а Маріна це всьо знімає на камеру*
Катя: о даааа
*Яна переглядається з Маріною*: о даа
*В цей момент до хімічного класу, явно збираючись пройти в туалет ідуть Максім з Рачком і кокетлево сміються один до одного*
Максім: ви це чуєте?
Настя: шо чуєм? *Робить вигляд, шо нічого немає*
Максім: ай ладно, забей.
*Вони двоє продовжують іти в туалет, і вже майже заходячи в нього нізвідки просто з'являється Орест і кричить*: А ПОЧЕМУ ОН, А НЕ Я, АА?
*Максім ховається за двері туалету, а Рачок підходить все ближче і ближче до Ореста*
Орест: скажи чесно Рачок...ти мене любиш?
*Максим застигає на пару секунд, а потім різко нападає на Ореста із поцілунком*
Максим: ну звичайно ж
Настя Б.: сліваємся дівчат
*Всі кивають і дівчата починають плавно пересуватись до виходу, але заходять в зарубіжний клас. Там вони бачать не менш цікаву картину: Назар, лежачи на парті молить Ростіка про пощаду, але той жостко йому сосе і не відпускає...*
Назар: ахх авхах хватить! Перестань вже!
Ростік: ну хіба ж тобі не нравиться?
Назар: нє...да, нравиться АААААХХ
Ростік: ну ладно. Давай вже ти
*Назар встає перед Ростіком на коліна і починає сосати його хуй*
Ростік: да ше, ше. Бистріше. Ах ох да
*Дівчата закривають двері*
Маріна: пацани...ми вліпли
Настя Б.: Змиваємся
Настя: підтримую
Яна *киває*
*Біжать в низ по сходах і случайно толкають Мішу з Юльою в бік*
Міша: ви шо охуїли, дивіться під ноги!!
Маріна: ага, обізаьельтіно
Міша: не ржи!
Маріна: чого це вдруг?
Міша: бо я так сказав
*Тим часом Яна перекладає ноги Юлі так, щоб Міша впав на неї і шепче Маріна план своїх дій*
Маріна: окай Міша, ти підарас, твоя взяла
Міша: шо блять!?!?
*Він хоче вдарити Маріну, але не може зробити ще одного кроку, тому різко падає на Юльку і неожидано цілує її*
Маріна: дівки тікаємо звідси!
Настя: чого так багато шиперства?
Маріна: Яна?...
*Очі Яни стали блауитно-рожевими, вона дістали телефон і почала всіх фоткати і знімати на відео*
Настя Б.: Шо з нею? Ячка?!
Маріна: стій! Не підходь до неї краще зараз. В неї передоз шиперства. Її не можна чіпати в такі моменти.
Настя: біжимо швидше!
*Дівчата вибігли на вулицю і побачили як б'ються Міша з Васьом*
Настя: да шо хуйня тут проісходить цілий день!?
*Маріна як на автоматі йде в сторону хлопців і дістає телефон*
Настя Б.: Марін, ти куда?
Маріна: ШИП, ШИИИИИИП
Настя Б.: Марін?
Настя: не треба. З нею робиться то саме що і з Яною. Краще нам піти подомах, поки все не заспокоїться.
Настя Б.: Як довго вони будуть заспокоюватись?
Настя: ех...цього ніхто не знає..
*Настя Бабак пішла додому, а Настя Гаврилюк прикившись що йде додому насправді пішла назад в школу, забравши із собою Богдана*
Бодя: шо таке? Чого ти мене забрала від такої схватки?
Настя: у Яни і Маріни случився передоз шиперства, чи щось тіпа того. Вони не реагують на все що відбувається навколо, а тільки ідуть туда, де пейрінги. Ми маємо їх спасти!
Бодя: ого! Мда..І як ти предлагаєш їх зупинити?
Настя: ну в мене є одна ідейка, але вона дуже ріскова.
Бодя: кажи вже
*Звучить звінок на нараду*
Настя: ура, це тільки нам на руку
Бодя: так про шо ти?
*Настя взала Бодю за руку і потягла в підвал*
Бодя *пошепки*: шо ти тут забула?
Настя: помниш як я хворіла, а ви ходили сюда і присилали мені відео?
Бодя: ну! І шо дальше?
Настя *йде далі, і заходить до головної кімнати, де збиралися б діти*: возможно ви тоді не замітили, але тут є потаємні двері.
Бодя: чого? І як ти їх там побачила?
Настя: якість збільшила, це не важно. Дивись *показує на стіну дальньої кімнати*
Бодя: ну і? Ми тут всьо провіряли, тут нічого немає
*Настя показує йому на лінії в стіні*: вот! Це двері, точно!
Бодя: ну ладно. І шо дальше, вони є закриті?
Тим часом...
*Яна з'єднала всіх, хто був на третьому поверсі в той час, в велику груповуху за шкафами в хімічному і сказала їм їбатися поки они не когчаться з включеною камерою в одній руці і зарядженим пістолетом в іншій*
*Вася з Мішом намагаються втекти і вирубити Маріну*

Настя: треба сюда заманити Маріну, для початку, а вона зможе допомогти Яні.
Бодя: і як ти ЦЕ плануєш зробити? Ми обоє бачили шо з нею зробилося.
Настя: звони до Васі, хай докладе їхню з Мішом обстановку.
*Бодя звонить до Васі*
Бодя: Вась доложи вашу обстановку
Вася: ти вобше невчасно позвонив
Бодя: ти шо біжиш?
Вася: да, блять, вона гониться за мною
Бодя: слухай внімательно, ви з Мішом маєте її заманити в підвал, той що ближче до учительської.
Вася: ти даун? Нахуя мені це робити?
Бодя: потом обьясню. Якщо не хочеш здохнути або їбатись з Мішом, то роби то що я сказав.
*Виклик завершений*
*В цей час Маріна вже догнала Мішу, вирубивши його гілкою*
Вася: БЛЯТЬ!
*Маріна резко побігла на Васю
*Вася в свою ж чергу побіг в школу через запасний вихід, і біля сходів різко повернув вниз*
*Маріна не переставала бігти*
*Вася вже бачучи Богдана з Настьою побіг до них*
Бодя: БІЖИ В СТІНУ
Вася: що блять? ти еблан?!
Настя: всьо сплановано, не бійся!!!!
*Не встигше зреагувати Вася побіг прямо в стіну, але Богдан встиг його забрати в сторону, а Маріна бігли прямо за ним врізалась в двері і вибила їх*
Настя: ох єбать...
Бодя: швидше закривай двері!
*Вася з Богданом взяли двері і закрили їх*
*Маріна опинилась в кімнаті з повсюди розбризгарим якимось дивним порошком рожевого кольору. Від чого вона почала приходити в себе. Почувши голоса за дверима, вона крикнула*: Настя! Настя випутси мене!
Настя: з тобою вже всьо нормально?
Маріна: ну да, а шо?
*Настя хоче вже відкрити двері, але Вася її зупиняє*
Вася: ти чо? А якщо вона бреше. Треба провірити чи це нормальна Маріна, бо я вже заїбався бігати.
Вася: Вася правий, треба її перевірити
Настя: і як ви плануєте це робити?
Бодя: треба задати їй питання, відповідь на яке знає тільки вона, але треба щоб було не прив'язним до любві, шиперства і взагалі далеким від цього.
Бодя: кхем, ну так...буде сложно таке придумати.
Настя: це уж точно..
Бодя: походу такого питання не існує.
Вася: мдааа, серйозно?
Настя: а якщо так. Марін що я дуже сильно хотіла щоб мені подарували?
Маріна: ну так, котячі вушка
Настя: правильно, відкривайте хлопці
Маріна: хух, ну нарешті
Бодя: так тепер може ви всьо пояснете? Настя як ти взнала шо тут є двері з...антішипом? Марін, як ти змогла вибити двері, які не відкривалися вже років 20..5?!!!!
Маріна: успокойся, тихо, де Яна?
Вася: еммм, а з нею шо?
Настя: приблизно то саме
Вася: уфффф, всьо.
Бодя: да Вася це повна жопа.
*Маріна різко побігла на верх, а Настя з хлопцями за нею*
Бодя: Насть може ти хоть щось об'ясниш?
Настя: ми як пішли на третій поверх там було дуже багато...шиперства. Там або їбалися, або цілувалися, або ...
Бодя: ну я поняв і шо дальше?
Настя: потом Яна просто загорілася шипами і пішла за ними, а ми побігли на низ, ну а шо було з Маріною ти вже бачив.
Вася: ну це ясно. А шо це ви за двері нашли, і шо там було?
Бодя: кстаті да.
Настя: одного разу я чула як директорка з завучем говорила про ту кімнату, вот так і запам'яталося.
*Флешбек
Директор: думаю її треба заштукатурити.
Завуч: не думаю так. Краще залишити її на крайній випадок.
Директор: ви ж розумієте що запах порошку зможе розповсюдитись по всій школі і тоді буде худо і учням і вчителям.
Завуч: але все таки мінус на міну дає плюс. Якщо це в станеться по нашій вині можна просто додати туда ностальгії і все повернеться до нормального стану.
Директор: головне добре слідкувати за учнями. Якщо хтось з них шипер чи просто фанатік. То може бути пізно.
Завуч: треба буде попередити усіх. І учнів і вчителів.
Директор: я зберу нараду для вчителів, а класні керівники все пояснять дітям.
*Нарада в учительській*
Директор: і так у нашій школі є дивний вірус, але це не грип, не ГРВІ, не коронавірус, не...
Анна Іванівна: то що ж це?
Директор: це синдром шипера
Завуч: якщо не зрозуміло, шипер—це людина яка зводить з метою кохання інших. Тобто з цим вірусом всім хочеться шипирити. Рано чи пізно всі піддаються цьому відчуттю, і ніхто не зможе втриматись.
Тетяна Олександрівна: то як ви пропунуєте уникнути цього синдрому?
Директор: ми знаємо звідки він береться. Зі старої, зачиненої кімнаті в підвалі. Але якщо просто зашпаклювати прохід буде не вигідно, бо тоді вірус прорветься сильніше.
Валентина Євгенівна:Чому його просто не вивести?
Директор: проблема в тому, що на шиперів воно діє зовсім по-іншому. Їм стає погано під дією вірусу
Завуч: і це ПОГАНО в іншому сенсі
Директор: тобто для шиперів, хоча б найменших в своїх бажаннях, вірус буде протиотрутою.
Ярослав Митиславович: ви думаєте що у нас в школі є такі ШИПЕРИ?
Директор: є... Вони всюди.
*Хімічний кабінет*
Катя: Яна...будь ласка вгамуйся.
Максім: ти збожеволіла, зупинись поки ще не сильно пізно!
Яна: пізно. Вам не виборатись звідси, доки я цього не захочу. А я цього не хочу..
Ростік: прошу Яна...досить.
*звук натискання на курок*
Яна: а що ви мені зробите, якщо я вас не відпущу?)
Максим: ти дура, ми зараз як в'їбем тебе...
Яна: нащо вам в'ябати мене, якщо у вас є ви)
Максім: ЯНА...
*Назар зупиняє Максіма*
Назар: не треба, це не дорожче вже.
Орест: вона остаточно вже того.
*Маріна вбігає в клас і кричить Яні*: Стій, не треба Яна!!! Не роби помилок! Це нічого хорошого не віщує.
*Яна відводить пістолет від інших і напрявляє його поки що вниз*
Яна: не то що? Це то до чого ми з тобою так довго прагнули, і ти хочеш так легко це все покинути?!
Маріна: да...нє. Не все так то просто. В тебе вже є відео, є компромати і т.д. Невже ти хочеш знущатись над цими дітьми заради власної забави? Це вже не ти Яна...
Яна: так хочу я цього сама. Але зрозумій по перше це і є моє справжнє обличчя. По друге їм це подобається. Чи може ти сумніваєшся у цьому?
Маріна: послухай, не треба...Відпусти її і все. Дай їм жити. Шипири кого хочеш і скільки хочеш, але не заставляй нікого!
Яна: якщо я від цього відмовлюся, що я отримаю натомість?
Маріна: еммм....нуууу...
Яна: вот бачиш. Це невигідно. Я не хочу від цього відмовлятися.
*Маріна забирає камеру Яни і тікає до підвалу, але на сходах врізається в Настю, Богдана і Васю, цим Яна її і доганяє*
Яна: віддай телефон, ВІДДАЙТЕ МЕНІ ТЕЛЕФОН
*Маріна передає телефон Васі*
Маріна: біжи швидше, до підвалу
*Вася біжить до підвалу, але він не встигає ухилитися перед дверима і попадає в кімнату з Яною. Вона видирає в нього телефон, і випадково зачіпає двері, так що вони зачиняються.
*Через декілька секунд Яна приходить в себе*
Яна: де я? Що сталося?
*Помічає Васю*
Яна: аааааа, ти хто? А ну ка вийди отсюда розбійник!
Вася: хотів би я вийти звідси, але двері самі зачинилися
Яна: а як я сюда потрапила?
Вася: довга історія, може потом якось розкажу. Краще скажи що ти останнє пам'ятаєш?
Яна: то як на основ здоров'ї Ростік мене поцілував.
Вася: РОСТІК, РІЛІ!
Яна: довга історія, може колись розкажу.
Вася: еее, не плагіать
Яна: думаю ми тут застрягли на довго.
Вася: і нам буде про шо поговорити. То шо це за поцілунок з Ростіком?
Яна: нууу слухай. Ми грали в правда чи дія, і Соня Коваль задала Ростіку поцілувати 3-х людей з нашого класу. Усі думали що він підійде до Максіма або Назара, ну бо вони сам понімаєш НЕТРАДИЦІЙНІ. І вот він підходить до мене і двох Насть. Я чуть не впала від цього!
Вася: мдаааа. Ахуєна історія
Яна: да, а в тебе шо, чи в мене, чи в нас. Ну короче шо там відбувалося і чого ми зараз тут?
Вася: ну наскільки я поняв ці події, то *розповідає всю історію*
Яна: ЧОООО. Оце канешно..да уж. Я в шоці.
Вася: понімаю тебе, сам досі не можу вирубитися.
*Настя за стіною*: ви там ще живі!?
Вася: Канешно живі!
*Яна починає довбати двері руками*::: випустіть нас звідси, ааааоаоаааоао!
Настя: слухайте ці двері повністю заклинило, але нам зараз буде небезпечно тут залишатися, бо нарада кінчається.
Бодя: і наскільки ми поняли там говорили про підвал і цю кімнату
Маріна: ми трохи продумали план, він троха ну такий собі, але іншого виходу нема.
Вася: ну так кажіть що там
Бодя: але вам двом треба буде підіграти
Маріна: ми повернемось наверх, а вчителі точно прийдуть сюди. Потім директорка інфа сотка буде дивитися шо тут, і знайде вас. Явно коли вона спитає вас шо ви тут робите, Яна має сказати "не знаю як ми тут опинилися, але мене сильно тягнули до цього місця весь день і я більше не могла терпіти". А Вася дальше скаже "а я побачив що вона йде сама в підвал і вирішив так прослідкувати, і коли ми двоє зайшли сюди двері закрились". Вам все понятно?
Вася: план говно
Настя: ми знаємо що план говно, але це єдине що зможе спрацювати без очобих підозр. Якщо станеться щось дивне краще імпровізуйте.
Яна: ех, ладно...
Бодя: ну ми пішли краще
Маріна: а ви тут спокойно
*Йдуть наверх*
Яна: мда, от це ми вліпли
Вася: і не кажи, брехати це взагалі не моя сильна сторона, да актор з мене так собі
Яна: ой подумаєш, навчишся ше, але бажано вже
Вася: ну постараюсь, але...
*Тут вони чують чиїсь кроки в свою сторону*
Яна: тссс, я все зроблю. ЄЙ ВИПУСТІТЬ МЕНЕ ЗВІДСИ, ДОПОМОЖІТЬ. МЕНЕ ХТОСЬ ЧУЄ?
Завуч: там хтось є, і схоже це хтось з учнів!
Тетяна Олександрівна: хто там! Як ти там опинився?
Яна: це я, Яна. Випустіть нас, тут двері заклинило!
Анна Іванівна: ти там сама?
Яна: НІ
Вася: НАС ДВОЄ
*Директорка кличе техпрацівників чоловіків і вони вибивають ті двері*
Вася: хух, нарешті
Яна: дякую
Директор: як ви там опинились, що ви там робили?
Яна: це довга історія
Лілія Сергіївна: розповідайте все.
Директор: йдемо в учительську, там все обсудимо
Вася *шопотом*: Яна нам кінець
Яна: роби все по плану. Я обіцяю ми можемо вийти сухими з води.
Вася: ех...
*В учительській*
Директор: ну так, що з вами сталося
Яна: справа в тому, що мене тягнуло до підвалу сьогодні цілий день, але я боялася йти туди. Потім хтось мене затягнув туди, але я не бачила їх лиць. Пам'ятаю тільки що їх було двоє і вони низького росту. *Легенько толкає Васю*
Вася: ну а я це побачив і побіг за нею, допомогти. А вони мене ще й побили і закрили туди. *шопотом* правильно?
*Яна тихенько киває*
Яна: ми просиділи там десь хвилин 15, а потім ви нас знайшли, дякую!
Тетяна Олександрівна: Яна скажи, ти когось шипериш? Розумієш що це?
Яна: Так я знаю що це. І іноді я можу шипирити...
Тетяна Олександрівна: кого!?
Яна: ну наприклад Максіма і... *Вона помічає Ірину Миколаївну поруч*: і Назара наприклад. Ну а для чого вам це знати?
Директор: тому що та кімната тебе тягнула, бо ти шипер. Щось типу для натхнення
Яна: ОГО
Вася: ми можемо вже йти?
Ярослав Митиславович: так, можете йти додому вже
*Вийшовши з учительської вони побачили Настю, Маріну і Богдана сидячих неподалік*
Яна: ми всьо
Маріна: хух, добре
Бодя: ви зробили все як ми казали?
Яна: ну не зовсім, але ідею взяли
Маріна: тобто? Шо ти їм сказала?
Яна: що мене туда затягли два хлопці, а потом побили Васю і закрили нас там
Настя: ну прекрасно! Тепер у когось явно будуть проблеми через це
Вася: ти ж казала що ми вийдемо сухими з води!
Яна: так ми і вийшли. Я казала їм шипирила тільки Максіма з Назаром і всьо
*Лінійка*
Директор: і так діти, як ви знаєте ходить вірус. Тому ми закриваємо школу на карантин, поки що на 10 днів.
Завуч: а тепер тихо всі можете йти додому.
Маріна: як думаєте це через грип?
Яна: неа, ніфіга, ноу!
Бодя: думаю це через ту шиперську фігню.
Настя: согласна. Мені здається треба взнати що то все таки таке. Як так воно ТАК впливає на організм.
Бодя: тільки не кажи, що ти хочеш розвідати це в підвалі. Після того як там знайшли Васю і Яну туда явно хтось дивиться.
Маріна: ти серйозно? Це ж наша школа в першу чергу. Їм не треба таких проблем як приглядувати за підвалом.
Яна: вона права, не в цю зміну.
Вася: дівчат то ви предлагаєте іти туди?
Настя: да, але нє
Вася: тоість?
Настя: якщо ми зараз зразу туди підем, це буде як мінімум странно, а як максимум нам пезда. Треба йти в інший день і так щоб ну ніхто не запідозрив.
Маріна: а якщо...нє
Бодя: кажи!
Маріна: Якщо ми зберемось тут вночі?
Вася: тоість ти, предлагаєш нам, зібратися в ШКОЛІ вночі!?
Маріна: я знаю що ця ідея тупа, но блін якщо ми хочемо безпалівно розвідати там всьо це найкращий варіант.
Настя: ... вот скажи. Ти дурна чи просто неадекватна!?
Маріна: скоріше друге, але я вже сказала що ця ідея дурість.
Бодя: а впринципі... Пам'ятаєте як ми хотіли штурмувати стару школу?
Маріна: ну
Бодя: а якщо все то саме, тільки в цій школі.
Настя: в мене зараз до тебе таке питання, як до Маріни було
Бодя: Насть послухай, всьо буде нормально
Настя: як знаєш. Ну що ж я з вами
Маріна: я за
Вася: йду
Бодя: Ян, шо ти скажеш?
Яна: мені здається що ми п'ятеро не справимось
Настя: тобто?
Яна: нас мало! Треба більше людей знайти, але таких що їм можна довіряти і щоб вони не зливалися зразу
Маріна: нуууу...напевно таких неіснує.
Вася: ага
Маріна: але є 50/50
Настя: кого ти маєш на увазі
Маріна: Кочмарук
Яна: -_- ти серйозно щяс
Маріна: вполне! Да знаю, не дивіться на мене як на оибіту.
Вася: а якщо взяти наших пацанів
Яна: непоняла щяс
Вася: Ореста, Ілюшу, Назара
Маріна: нууу, понімаєш вони не та компанія. Ілюша більш до тих хлопці, таких собі. Орест ну не особо тут уживається, не його це компанія. А Назар просто заб'є, і навіть заходити не буде.
Бодя: ой, да ладно вам. Підемо напролом!
Настя: согласна, самі справимось.
Маріна: ну, не я це придумала.
Яна: тоді може хоч план складемо?
Настя: да
Маріна: є одна норм ідейка. Збираємось біля входу в школу, прокрадаємось до Тамари Павлівни в хату, забираємо звідти ключ. Потім заходимо в школу і все оглядаємо на поверхах, а тільки тоді спускаємось в підвал.
Бодя: а далі?
Маріна:Ну впринципі, це якщо коротко. Там дальше вже на місці будем думати
Настя: рісково це всьо
Вася: точняк
Маріна: ви зі мною?
Яна: да
Бодя: канешно)
Настя: я з Бодьом
Вася: канешно йду
Маріна: прекрасно. Але треба буде кожному щось для місії взяти
Вася: шо імено?
Маріна: фанаріків, хоча б 3. Ще свічку, просто на всяк випадок. Мотузку, зарядне. Ножик, бажано розкладний. Маски, і якійсь духи чи розбризкувач.Бодя: ого, многовато
Маріна: знаю, але треба щоб ми були повністю готові.
Вася: я можу взяти свічки і один фанарік. І ше в мене ж маленький ножик, але не розкладний
Маріна: бери всьо
Яна: в мене є хороша мотузка, можу взяти.
Маріна: добре, я можу взяти ножика, духи і 2 фанаріки. Заберу 2 зарядки і тоді можна буде йти
Настя: моду найти маски і духи.
Маріна: вот і зібралися) Тоді зустрічаємось тута сьогодні ввечері в 11:30. Тільки йдете тихо.
*Вдома у Васі*
Вася: можна мені на ночовку до Богдана?
Мама Васі: так, добре. Але завтра до 10 щоб був.
Вася: добре! *Взявши речі в рюкзак він пішов*
*Вдома у Яни*
Мама Яни: постав телефон, спи вже!
Яна: добре, добре!
Мама: надобраніч, все спи
Яна: надобраніч. *Вона ставить під одіяло подушки і свої речі, а сама вилізає через вікно. Через городи добираються до сосідньої вулиці і звідти йде до школи*
*Вдома у Маріни*
Маріна: мам я сильно спати хочу, тому зараз буду лягати
Мама Маріни: добре, надобраніч
*Маріна виходить через запасні двері і через сосідів виходить на дорогу*
*Вдома у Богдана і Насті*
Бодя: як ти предлагаєш нам піти, нас точно спалять
Настя: не знаю, втекти врятлі вийде
Вася: малі, куди зібралися? Я можу прикрити, якщо це щось важливе
Настя: ну тут просто..
Бодя: ми договорились з друзями розвідати школу, бо там твориться якась фігня.
Вася: аа, то добре. Ідіть, а я прикрию)
*Потихому зливаються до школи*