shyrawliow

Мої роздуми над сторінками роману «Анна Кареніна»

Йшов грудень 2012. Я знаходився в пошуку новинок кінематографа, щоб сходити до кінотеатру. Переглядаючи постер за постером, анонс за анонсом я повільно прокручував веб сторінку до низу і наткнувся на фільм який мене зацікавив з першого погляду на назву: «Анна Кареніна». Я переглянув трейлер, який, м’яко кажучи, мене вразив. Але тут постало питання: фільм чи книга? Що спочатку?
Перевагу, звичайно, отримала книга і я, відклавши «Сповідь фаворитки» Дюма, з цікавістю взявся до роману Толстого. Але нажаль, мій ентузіазм, пов’язаний з «Анною» досить швидко згас, бо лінія кохання Анни і Вронського для мене є огидною.
Та все ж, яким би не було моє відношення до цього твору, він вражає. Вражає пропрацьованістю персонажів і їх кількістю. Над романом було пророблено титанічний труд. Це видно, бо кожне речення ідеально вписується в картину. «Анна Кареніна» ввійшла в 100 кращих книг всіх часів і народів. Толстой ніколи не думав, що «його Анна» здобуде таких успіхів. До того ж, так як піднімається сімейне питання, питання кохання і зради, то цей твір актуальний і понині.
Що до сюжету, то єдина лінія яка мені подобається – Левін – Кіті. Вони є демонстрацією ідеальної сім’ї за версією Толстого. І я з ним в цьому цілком згоден. Щасливе подружжя стоїть на трьох китах: перший, і найголовніший, це кит ім’я якому кохання, другий – довіра, і третій - взаємоповага. Всі ці складові супроводжували подружнє життя цих людей. Романтична лінія Левін – Кіті виглядає дуже мило. З нею пов´язана моя улюблена сцена з роману. Коли закохані спілкувались шифром їдучі в диліжансі.
Анна ж, у мене не викликає ніякого співчуття, тільки відразу, і в деяких моментах повагу. Огидна вона мені не через те, що зрадила чоловіка, а через те, як вона з появою росного почала ставитися до власного сина. І до новонародженої доньки, яка, по суті була дитиною її коханого чоловіка – Вронського.
Тай до самого офіцера вона ставиться так, ніби він її приватна власність. Останніми краплями у формуванні різко негативної думки про Анну стало те, що вона «підсіла» на наркотики і закінчила життя самогубством.
Найбільше мене вражає персонаж під ім´ям Олексі Каренін. Таку холодність і неупередженість рішень рідко коли можна зустріти. Як на мене, це риса якої часто не вистачає нам. Особливо коли мозок затуманений закоханістю.
Взагалі, роман мені не сподобався. Цьому лише одна причина. Не хочу я читати книгу, де на протязі майже всього твору присутня відраза до головних героїв.