Гимны УССР и Украины. История написания.

Продолжаю цикл о гимнах республик, входящих в состав СССР и их правопреемников. Чтобы никого не обижать, выбор был сделан слепым рандомизированным методом: берется одна красавица (по счастливому стечению обстоятельств - моя девушка) и коробка с бумажками, на которых написаны названия всех 15 республик. А затем, путем жеребьевки и женской интуиции, выбирается одна. Сегодня ею оказалась УССР:

Гимны УССР и Украины. История написания. Гимны стран мира, СССР, УССР, Украина, Гимн, История, Видео, Длиннопост

Собственно, сам результат жеребьевки)

Итак, как вы, уважаемые пикабушники, возможно помните из прошлого поста, с 1922 года в качестве гимна использовался "Интернационал". В 1943 году, путем кропотливой работы сотен композиторов и авторов, был написан гимн СССР. Разумеется, после этого гимны должны были появиться и у его субъектов. Таким образом в 1944 году, Павло Тычина (который был в то время наркомом просвещения УССР) пишет текст, а композитор Антон Лебединец - музыку первого гимна Украинской ССР.

Гимны УССР и Украины. История написания. Гимны стран мира, СССР, УССР, Украина, Гимн, История, Видео, Длиннопост

Павло Тычина (январь 1891 - 16.09.1967)

Первый гимн УССР (перевод будет в комментариях)

Живи, Україно, прекрасна і сильна,
В Радянськім Союзі ти щастя знайшла.
Між рівними рівна, між вільними вільна,
Під сонцем свободи, як цвіт, розцвіла.
Слава Союзу Радянському, слава!
Слава Вітчизні народів-братів!
Живи, Україно, радянська державо,
Возз’єднаний краю на віки-віків!
Нам завжди у битвах за долю народу
Був другом і братом російський народ,
I Ленін осяяв нам путь на свободу,
I Сталiн веде нас до світлих висот.
Слава Союзу Радянському, слава!
Слава Вітчизні народів-братів!
Живи, Україно, радянська державо,
Возз’єднаний краю на віки-віків!
Розіб’ємо всі ми ворожі навали
Народного гнiву священним мечем!
Пiд стягом радянським ми дужими стали
I в світ комунізму велично ідем!
Слава Союзу Радянському, слава!
Слава Вітчизні народів-братів!
Живи, Україно, радянська державо,
Возз’єднаний краю на віки-віків!

Но в 1978 году в самый разгар "оттепели" гимн было решено переписать, чтобы удалить из него имя Сталина. Что и было сделано Миколой Бажаном:

Живи, Україно, прекрасна і сильна,
В Радянськом Союзі ти щастя знайшла.
Між рівними рівна, між вільними вільна,
Під сонцем свободи, як цвіт, розцвіла.
Слава Союзу Радянському, слава!
Слава Вітчизні на віки-віків!
Живи, Україно, радянська державо,
В єдиній родині народів-братів!
Нам завжди у битвах за долю народу
Був другом і братом російський народ,
Нас Ленін повів переможним походом
Під прапором Жовтня до світлих висот.
Слава Союзу Радянському, слава!
Слава Вітчизні на віки-віків!
Живи, Україно, радянська державо,
В єдиній родині народів-братів!
Ми славим трудом Батьківщину могутню,
Утверджуєм правду безсмертних ідей.
У світ комунізму — величне майбутне
Нас Ленінська партія мудро веде.
Слава Союзу Радянському, слава!
Слава Вітчизні на віки-віків!
Живи Україно, радянська державо,
В єдиній родині народів-братів!

В таком виде гимн просуществовал до 1992 года, когда был отменен. Взамен, было предложено использовать стихотворение "Ще не вмерла Україна", написанное аж в 1862 году Павлом Чубинским во время студенческого застолья с сербами. В журнале "Украинская жизнь"(выходил в Москве в 1912-1917 годах) Леонид Билецкий (впоследствии эмигрировавший сначала в Чехословакию, а оттуда в Канаду) вспоминал:

"В печати мне встречалось указание, что песня „Ще не вмерла Україна“ — народная. Я могу засвидетельствовать, что это ошибочное мнение: она действительно сочинена Павлом Платоновичем при следующих обстоятельствах. На одной из пирушек громадян (то есть, членов Киевской громады) с сербами… (изрядно набравшись) пели хоровую сербскую песню, содержание которой не помню, но в ней были слова… „Сердце бьется и кровь льется за свою свободу“. Чубинскому очень понравилась эта песня. Он вдруг исчез, а спустя некоторое время вышел из своей комнаты с написанной им песней „Ще не вмерла Україна“ на мотив сербской песни. Тут же под руководством Павла Платоновича хор разучил эту новую песню при общем воодушевлении, и она пошла в ход. Таким образом, эту песню Павел Платонович сочинил экспромтом"

Стих стал популярен среди членов "Громады" - украинофильского кружка представителей Правобережной Украины:

"Ще не вмерла Україна, ні слава, ні воля,
Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля!
Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці,
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці!
Душу й тіло ми положим за нашу свободу
І — покажем, що ми, браття, козацького роду!
Гей-гей, браття милі,
Нумо братися за діло,
Гей, гей, пора встати,
Пора волю добувати!
Ой, Богдане, Богдане, славний наш гетьмане,
Нащо оддав Україну ворогам поганим ?!
Щоб вернути її честь, ляжем головами,
Наречемось України славними синами.
Душу й тіло ми положим за нашу свободу
І — покажем, що ми, браття, козацького роду!
Спогадаймо тяжкий час, лихую годину,
тих, що вміли умирати за нашу Вкраїну,
Спогадаймо славну смерть лицарства-козацтва!
Щоб не стратить марно нам свого юнацтва!
Душу й тіло ми положим за нашу свободу
І — покажем, що ми, браття, козацького роду!"

Но указом Верховной рады от 6 марта 2003 года в качестве гимна Украины утверждены только слова первого куплета и припева:

"Ще не вмерла України і слава, і воля,
Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.
Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці.
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.
Душу й тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду.
Станем, браття, в бій кривавий, від Сяну до Дону,
В ріднім краю панувати не дамо нікому,
Чорне море ще всміхнеться, дід-Дніпро зрадіє,
Ще й на нашій Україні - доленька наспіє.
Душу, тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду.
А завзяття, щира праця свого ще докаже,
Ще ся волі в Україні піснь гучна розляже,
За Карпати відіб'ється, згомонить степами,
України слава стане поміж народами.
Душу й тіло ми положим за нашу свободу
І покажем, що ми, браття, козацького роду."