Перший текст / чорновий варіант
Вони не бачились вже декілька років. Їхні погляди зустрілись лиш на одну мить і цього було достатньо.
Вона із запалом підійшла до нього і мовила: - Не сумуй.
- Та я не сумую, - мовив він, -Просто милуюсь танцем молодят. Тим як вони закохано дивляться один на одного, як ніжно він
тримає її руку і як вона граційно її поплала у його долоню.
- Ти ж задється у школі ходив на танці? Ні? - промовила вона м'яко посміхаючись.
-Так... Ходив на уроки, але не судилось танцювати. - відповів він і у його голосі проманула крапля суму.
Вона поглянула на його своїм живим поглядом і простягнула свою руку.
- Можна тебе запросити на танець? - із посмішкою мовила вона.
Він поглянув на неї так, немов зустрів її вперше в житті. Крапельки вечірнього туманного повітря виблискували у її волоссі проти свіла лампочок, її миле обличчя прикрашала ніжна та скромна посмішка, а у її чарівних очах горів запал. Весь її стан
ніби сам просився до танцю, ніжне шовкове плаття м'яко огортало її, а крихітні туфлики тихенько прицокували у ритмі музики.
Він узав її легку та м'яку, немов хмаринку, ручку, підвівся, боязко пригорнув іншу до її талії і зробив перший крок.
Хвилювання у його серці було настільки ж сильним, як море перед штормом. Він відчував як дрижать його руки і як підкошуються ноги, але він не хотів цього показати.
Її ніжний погляд та тепла посмішка у мить заспокоїли його вируючий океан емоцій і дали зрозуміти - все гаразд, все прекрасно.
Вони починали кружляти у ритмі вальсу. Він згадував рухи і хід ніг. Вона радісно посміхалась і лагідно поглядали у його вічі.
Страх розтанув як бурулька на сонці і у його серці запанувала радість.
Вони танцювали і не оглядались на інших.
Вони були щасливі