Тем временем с Украины

Я їду на Майдан, щоб не плакав мій 95-річний дідусь…

Мій дід Олег, йому 95 років, через своє життя пропустив багато подій.

Вчора, 21 листопада, коли ми дивились разом з ним випуск новин, він почув що влада взамін Європи веде Україну в Москву.

Я ніколи не бачив як плакав мій дід, але в нього побігла сльоза… Він сказав грізно і надривисто: «Знову повертають нам те ярмо».

Мій дід — ветеран, він ненавидить ту країну, яка його кинула у війну, батько діда помер під час Голодомору, а з ним три дядька…

Я розумію чому він плакав, в цей час я відчув весь біль його життя.

Дід сказав: «Шкода, що молодь цього не розуміє, не піднімають протест».

В цей час я вже знав, що на майдані збирається протест (через faсebook), і сказав діду в захист молоді: «Ні, молодь буде протестувати».

Тоді він встав, пішов до свого ліжка, дістав з-під матрасу дві купюри по 500 гривень і сказав: «Синку, їдь туди, там історія твоєї країни, там твоя історія».

Так я зараз пишу з поїзду і їду в Київ, тут нас п`ятеро, виявляється, я — не один.

Сподіваюсь, ви теж приєднаєтеcь.

Володимир Станко