Хрустальная роза⁠⁠

Похмурими небо затягнуто хмарами
Сонце неначе відринуло світ
І чорна, мов всіми богами покарана
Скеля над морем бурхливим стоїть
На скелі фортеця в фортеці кімната
З єдиним вікном яке дивиться вдаль
В кімнаті троянда за чорними гратами
Біла пелюстка прозорий кришталь

Крізь безліч століть без єдиного подиху
Несла вона свою вроду тонку
І жодна пелюстка не впала додолу
Ні смерть ні життя долю мала таку
Безодня часу вже пройшла з пори тої
Коли чорна скеля жила і цвіла
Коли не було ані грат ні фортеці
Й троянда між квітів чарівних росла

Пестуючим променем сонце торкалося
Вітер доносив бризки морських хвиль
І силу краси і привабливість слабкості
Квітки ніс вітер за тисячі миль
Доніс до людей, які дива жадали
І до заповітної скелі прийшли
Із мрією взяти троянду на землю
Та як не шукали її не знайшли

Зірвали пом'яли зламали й покинули
Квіти вони на своєму шляху
І скеля зітхнула і в море поринула
І люди загинули в свому гріху
Як скеля піднялась не було вже квітів
Не було троянди що ніжно цвіла
Була лиш фортеця і темна кімната
Де квітка кришталем у мармур вросла

Та в стеблі крихкому ще квітне надія
Що прийдуть часи коли знову життя
Із сонячним світлом і вітром мрійливим
Прийде і розбудить тепла відчуття
Під сонцем фортеця розтане мов сніжна
І хмари проллються живильним дощем
А грати розквітнуть пелюстками ніжними
Й обернуть всю скелю зеленим плащем