Этот текст не для Россиян,это текст для Украинцев. Перевод внутри.⁠⁠

Це крик душі для українців а не для Росіян
У мене зародилася ідея написати цей текст , після того як я подивився кілька форумів , а так само відео на яких українці вимагали вбивати українців будь то бандерівці або сепаратисти . І не вважайте за пафос , це просто моя думка . Ось я і думаю . Чим ми пишалися раніше? Ми пишалися братами Кличко , Андрієм Шевченко , Тарасом Шевченко , українськими дівчатами , українськими піснями. Я пишався тим що Україна змогла вийти з пострадянського простору без крові. Тепер ми пишаємося розколом ідеї , громадянською війною. Треба називати речі своїми іменами. Це ніяка не антитерористична операція , це війна , брат вбиває брата. За погляди , за мову , за прапор я не знаю .. І ось що я думаю , що кожен хто бере участь , не важно з якого боку , повинен прийти додому , встати перед дзеркалом і сказати: "Я пишаюся тим , що сьогодні убив свого брата , я пишаюся тим що сьогодні я вбив українця " . Подивіться на себе , подивіться самому собі в очі і скажіть: "Я пишаюся , я напевно цього стою " .Анатолій Шарій