Западная Украина. Село. Мать спрашивает сына:
— Иван!
— Что?
— Когда ты уже женишься?
— Да на ком же жениться, мама?..
— Ну возьми хоть Оксану в жены… Такая милая, работящая, хорошая хозяйка будет.
— Да не люблю я Оксану!
— Ну тогда возьми Марию. Такая стройная, миловидная…
— Да не люблю я Марию!!!
— Тю, Иван, а кого ж ты любишь?
— Соседского Сережу люблю…
— Ой, Господи!!! Та хай Бог милует!!! Да он же москаль!!!
Приехал украинец поступать в Москву, в театральный институт. Первый экзамен — русская литература. Билет — «Тургенев, «Муму».
— У цьому оповiданнi Тургенєв описав життя за крiпаччини. Жила-була бариня, i був у неї кріпак, якого звали Герасим. Кріпак той був глухий i німий i тому не мав можливості спілкуватися з іншими людьми…
— Молодой человек, говорите, пожалуйста, по-русски — экзамен ведь по русской литературе!
— Чекайте-чекайте, зараз все буде!.. Так от — мав Герасим лише одного товариша — цуцика, якого він назвав Муму, бо більше не вмів нічого говорити. От якось той цуцик нагавкав на бариню, вона розсердилась i наказала Герасиму його втопити…
— Молодой человек, да говорите же по-русски, тем более что не все вас понимают.
— Чекайте-чекайте, зараз все буде!.. Так от — що робити Герасиму — вiн же крiпак? Узяв човника, виплив на середину озера, прив’язав на один кiнець мотузки цеглину, другий кiнець — цуцикові на шию. Пiдняв його, а цуцик йому у вiчi глянув i вашою москальскою мовою говорить: «Герасим, за что?».
В дом к украинцу заходит москаль. А украинец как раз в тот момент собрался сальца попробовать.
Москаль:
— Может угостишь? Дико есть охота.
Украинец:
— Почему бы не угостить. Только ты сначала ведро води выпей.
Ну, деваться некуда, есть то хочется. Выпивает он ведро воды и едва садится на стул.
Украинец:
— Ну что, может сальца?
Москаль:
— Нет уж, спасибо огромное!!!
Украинец:
— Хех, так это ты пить хотел!