XxmarunxX

Дело было не в Эвропе и не в Азии...
Наши любимые друзья Амирекосы решили подружить двух уникальных животных. Это был жираф по имени Альберт и коала по имени Ефросим. Они никогда раньше не встречались, что видно по ихним именам.
И вот Доктор Наук Барак, он был любителем курнуть, решил скрестить этих двух бедняжек и посмотреть что будет...Оставил он их в одной клетке и ушел...Утро, день чудесный. Барак приходит к клетке и видит что ничего толкового не получилось....И вот он вспоминает свое негретоское чтиво...как в давние времена он совокуплялся с самкой орангутанга...Карочь как мы знаем коала любит листья эвкалипта...так вот Барак схитрил и подложил ему листья хорошей Афганской дури....Утро. Картина такая...Ахуевший жираф забившийся в уголок с очком в диаметре как арбуз на нитратах. На шее у Альберта сидит наш укурыш Ефросим и сука дожовывает последний лист...Наш Барак под этим делом....(ну вы понимаете под каким) зашел в клетку рассмотреть жирафа. И что вы думаете? Барак больше не девственница с одной стороны...
Мораль сей басни такова: Не кури, не жуй траву...и блять не в коем случае не лезь в клетку к укурышам...

Її очі це щось неймовірне. В них тече життя: яскраве, енергійне, шалене-котре так і хоче вирватися на волю. Дивитись у її очі- це дике насолодження, яке може вмить затьмарити розум. А її погляд-це як подих весняного ранку, воно наповнено таким же життям, свіжістю, любов'ю. Його важко пропустити (погляд) та важко забути. Він залишається в серці і нагадує тобі про ту грацію, якою вона володіє. Але вона не розуміє того почуття яке оволоділо мною. Я хочу бути з нею, але я вже колись втратив ту соломинку за яку можна було б ухопитися. "Він нікчема, який не володіє своїми почуттями",- думає вона, але вона ж любила мене, ми були разом, невже в неї не залишилося хоть крихітки почуттів до мене. "Ми просто друзі",-твердить вона. Дружби між жінкою та чоловіком не існує, один з них буде страждати.
Це все я відчуваю зараз, пишу та думаю про неї, про її очі, погляд.

Вібачте, що на українській мові